Брів Степан із ресторана Без відриву від паркана. Гикнув з подиву сердега: На путі лежить колега! Прочитав йому догану: — Алкоголіку поганий, Краще б дома пив нарзан, Ач, розлігся, мов кабан! Спиш, п’яндиго, попідтинню... Не даєш пройти людині... Ось п-піду я, ч-чоловіче, І м-міліцію п-покличу: В витверезник одведуть Й на роботу знать дадуть... Може б, і дійшов Степан, Та... скінчився, бач, паркан.
