Кохання з пригодами

Під акорди джазу ресторане
Покохала миттю я Степана...
Через місяць виявився фактор:
Не зійшовсь з характером характер.

За півроку десь на барахолці
Мило я всміхнулася Миколці...
Находила з ним собі рахубу:
На таксі утік з будинку шлюбу.
Як не розкусила я баригу?
Та його б у сатиричну книгу!..

Влітку на якомусь диво-морі
Почалося залицяння Борі...
Клявся він:
— Ти краща в світі дівка!..
Аж поки не скінчилась путівка.
В поїзд сів,
Якраз під захід сонця,
Ще й із сумки стьобнув два червонця...
Кому дає здоров’я море,
А мені, як бачите, лиш горе.

Якось повз готель ішла я містом,
Стрілася з галантним інтуристом.
Пригощав коктейлями з буфеті,
Джеркотів:
— Ви — бесподобна леді!
Слово джентельмена, леді Вєро,
Повезу вас в Ріо-де-Жанейро,
Монте-Карло, Рим і Касабланку —
Там у мене гроші в кожнім банку.
Витрачай і не веди рахунок,
Лиш... пардон...
Один ваш поцілунок...
Потім він пішов мені по візу —
Більш цього не бачила гульвісу.
Як це вийшло, що з таким піжоном
Я збиралась жити за кордоном?..

Цей удар вже був мені надміру —
Я в людей втрачати стала віру,
Тітоньку послухала Явдоху —
В церкву подалась молитись богу.
Піп з кадилом —
            молодий,
                  чорнявий
Став мені підморгувать лукаво.
Шепотів:
— Упасти хочу ниць я
Пред тобою, красна янголице!
Ти приходь, як скінчим оцю месу,
В келію до мене, на трапезу...
Піп цей — майстер був
               на компліменти
(Бо аж трьом вже платить аліменти).
Як це вийшло, що святий служитель
Заманив мене в свою обитель?
Як не злитись? Он сусідка Соня:
Тріска ж! — ні фігури,
                  ні фасона!
Не була ні в Ялті, ні в Одесі,
А її портрет друкують в пресі!
Твіста незугарна збацать дівка,
А про неї є вже й кіноплівка!
На заводі точить залізяки,
Так уже і орден —
            за відзнаки!
Заміж вийшла і живе з Романом,
Як ото пілот з аеропланом.
А мені зосталися, виходить,
Від кохання лиш одні пригоди.
...Кажуть, це тому, що я —
                     «Бувала»,
Що сама себе пограбувала.