Авоська

Легше, мабуть, мустанга укоськать,
Аніж жінку... Ось приклад подам.
...Зачепилася якось авоська
У трамваї за мій чемодан.
Мила дівчина, наче рибинка,
Стала смикати, рватись з гачка:
— Одчепіться! Моя вже зупинка,
Заберіть же свого сундучка!..
Ви, здасться, уже не малі!..
Я — в вагоні, вона — на землі.
Вже вожата взяла мікрофона:
— Чи ви п’яні, чи просто чудні?
Не затримуйте врешті вагона:
Поламаєте графік мені!..
Й пасажири ураз підпряглися:
— Ну й мужчини пішли, ай-ай-ай!
Поступись їй, який же ти лицар?
Сядеш потім у інший трамвай...
Не глумися з слабкої істоти!..
— Що ж, здаюся...
Є в цьому резон...
— Брать подачку немає охоти... —
Відказала й зайшла у вагон.
— Я не злізу тепер принципово!..
Одчіпляйте авоську скоріш!..
— А я винесу вас, чорноброва,
На руках...
— Не піду, хоч заріж!..
— На роботу ж потрапите вчасно... —
Зирк! Вона із-під крилець-повік
(І які ж в неї очі прекрасні!
Як я зразу цього не засік?)
Каже:
— Липнути — звичка погана...
— Ви... пробачте...
Таксі вам зловлю...
— Їдьте мовчки...
— Вам буде догана...
— Підлабузників ой не терплю!..
Вийшли. В «Волгу» сідали, —
Почули —
Весь трамвай надривається аж:
— Чемодан і авоську забули!
Розв’язався ваш хитрий багаж!..

Вже і роки спливли, як годинки,
Тільки спогади свіжі мої...
В тій авосьці картоплю із ринка
Я ношу для своєї сім’ї.
Лаять долю підстави не маю
І, напевне, хоч вік промине,
Не забуду той день, як в трамваї
Ти спіймала в авоську мене.