Ведмідь-лісник

До чималеньких лісових угідь,
Завгоспу завдяки, Ослові, приятелю й свату,
Як кажуть ще — «по блату»,
Був лісником приставлений Ведмідь.
Ділянки всі прийнявши, не ловив Михайло гав,
А знай м’ясцем, медком та ягідками ласував.
Зима ж настала — і лісник заліг
        в барліг.
На ліс накинулись усі, кому не лінь,
Давай те дерево пиляти, і тягати,
Й кубелечка ладнати.
Вовчисько ставить ще один курінь,
    Бобер — три хати.
Зайчата ріжуть віники з верби,
А вепри на стовпи підкопують дуби.
Вовки, зібравшись у бригаду,
На дошки граб сплавляють радо.
Наш вуйко спить — казкові бачить сни
(Хіба збіднієм? Все не вкрадуть — к бісу!).
Отак ласун прорухтив до весни...
А з лісом що? Не стало лісу!

Хай буде літо чи зима,
Пригляньте: чи таких господарів
                        у вас нема?