Коли все за словником

Для діалогу до п'єси 
переклав один поет 
з вірша пушкінського «Бесы» 
найвідоміший куплет. 

Пушкін слово легко ронить, — 
скільки чару в нього тут: 
«...Домового ли хоронят, 
Ведьму ль замуж выдают?» 

Перекладач «строчку гонит», 
а слова його повзуть: 
«...Дідька лисого хоронять, 
відьму заміж оддають...» 

Він читав мені, я слухав. 
— Ну то як? — він брови звів. 
Я потилицю почухав, 
обережно відповів: 

— Є рядки, слова, є рима, 
Пушкіна ж — нема й знаку. — 
Зміряв він мене очима: 
— Тут усе по словнику! 

— В тім-то й річ: коли буквально 
підставляєш точно те ж, 
дідька лисого нормально 
хоч рядок перекладеш!