— Порятуйте мою доню! — Репетує мати. — Рятівнику що завгодно Ладна я віддати! — Усі тупцяють на місці, Всім дівчину шкода, Та ніхто не хоче лізти У крижану воду. Де не взявся чорночубий Юнак-молодчина, Кинувсь в воду — глянуть любо, Врятував дівчину. Замість дякувать, напала Мати на героя: — Ви чого так довго з нею Були під водою?
