Ганявся якось Вовк за Кабанцем.
За Вовком слідом бігала Лисиця.
Впіймав Зубастий Кабанця,
вмостивсь і їсть живцем,
А Лиска лиш ковтає слинку.
— От намоталась, ох-хо-хо!
Ох-ха!.. —
Все знай зітха. —
Тепер би потрошками закусити!.. —
Тим часом Вовк усе до цурки з’їв.
— Так, кажеш, захотіла потрохів?
Скажи спасибі долі — я вже ситий,
А то б тобі і власних не зносити —
Я б і тебе зарізав!
* * *
Така, бач, доля блюдолизів.
