Барило

Барило з медом, дивлячись на бджіл,
Всміхалось хитро й кепкувало:
— Працює кожна з вас, як віл,
А толку — мало!
Літаєте щодня, мов навісні,
Не знаєте спокою і вві сні,
Приносите ж не мед, а сльози —
Не вистачить і мух нагодувать! —
Барило гордо стало в позу:
— Мені не треба десь літать,
А в мене — з вашим не зрівнять:
У вас краплини, в мене — тонни,
Весь рід у ньому ваш потоне!
— Воно-то так, — озвалася Бджола. —
Та не тобі за це хвала,
Бо мед отой ми наносили
По краплі всі гуртом.
Тож не хвались чужим трудом!

* * *

Хай пам’ятають всі барила:
Не в них же сила!