Євген Бандуренко

Сумна радість

— Чом повісив, друже, ніс?
Трапилося горе?
— Та одержав — хай їй біс! —
Премію учора.

— Не візьму я утямки:
Що найшло на тебе?
Таж не киснуть, навпаки —
Тут радіти треба!

— Та нарадувався в дим, —
Аж марудно й досі, —
Я з начальством цеховим
В ресторані «Осінь».

— Якщо грошики пливуть
З фонду дармового,
Чом же й справді не хильнуть
З приводу такого?

— Так пішла ж бо на вино
Й премія триклята,
А за нею заодно
Попливла й зарплата...