Микола Яровий

Байки

В гостях

В село до матері, машиною своєю,
На кілька днів заїхав син.
Директор установи однієї —
                       Максим.
Ще й матір не обняв, як двері рип —
І на порозі дід Архип
(Колись Максиму вуха м’яв, щоб в сад не ліз):
— Запізнююсь, синок! Підкинь-но на літак! —
Ну як відмовити старому, як?
                         Повіз.
Вернувся, тільки сів, щоб відпочити трохи,
Коли це йде дружина кушніра —
                         Явдоха
(Колись Максима квашею вгощала
І все бажала, щоб великий ріс).
— Невістку, — просить, — привези
                          з автовокзалу! —
                    Привіз.
Уранці відчинились двері,
На ганку дві Ликери
Прядуть очима, щоки — наче жар
(Одну колись водив гуляти на узвіз).
— Ой підвези, — благають, — на базар! —
                                 Підвіз.
Там на торговиці зустрів аж три Миколи
(Колись із ними він ходив до школи),
Розчулився до сліз.
А ті: — Авжеж не кинеш, забереш,
Всіх по домівках розвезеш! —
                       Розвіз.
Не встиг під’їхать до своїх воріт,
Як вже чекає-жде його сусід
(Колись із ним він їздив по рогіз).
— Кінчається кабанчик наш Барон,
Підкинь у ветлікарню у район! —
                          Повіз...
Але з району не вернувся, втік,
Сусідів засмутивши і родину...
Заїздили людину,
А жаль, хороший чоловік!

Отак воно буває у житті:
Катаються подекуди на доброті.
Джерело:
Яровий М. П. Веселий старт: Гумор, сатира, лірика. — К.: Рад. письменник, 1979. — 79 с.