Євген Васильченко

Байки

Пробка

Злетіла пробка вище всіх.
Напій іскристий, наче сміх,
Розлився по бокалах.
А пробка, доки ще літала,
Гадала:
— За мене п’ють! Оце політ!
Вже стеля близько!
Ура, товариші! Привіт! —
І... впала низько,
Аж під диван.
— Нічого, ось мене... хвилиночку терпіння...
Знайдуть, похвалять за уміння,
І слава прогримить, як барабан! —
Та вже минулася година.
— Мене забули?! Тьху, лиха личина! —
І Пробка враз
Надулась від образ:
— Немає правди! Ні! Отак трудиться,
А слави не добиться.

Буває, хтось людину підштовхне,
Вона поробить місяць і гадає,
Що вже на славу право має.
А потім чисто все кляне:
— Де правда?! Скривдили мене!
Джерело:
Вусаті діти: байки, гуморески, усмішки, жарти, епіграми літературні пародії, сатиричні рядки. — Харків : Прапор, 1974. — 207 с.