Євген Васильченко

Байки

Мімікрія

Відомий Соловей в садочок залетів.
До нього враз з усіх кущів
Пташки поприлітали:
— Ви б, Соловейку, нам защебетали!
— Та я з дороги, зголоднів...
— Ну так поїж, у нас в садку достаток,
Всього багато!
Ти підкріпись та добре відпочинь,
А потім пісня хай злетить у височінь! —
Наївся гість, напився,
Хотів співать і... раптом зажурився.
— Що трапилось?
— Здається, я захрип.
«Цінь-цінь»... Ні, в мене, певно, грип!
Тріщить у голові, злипаються повіки,
Боюся голос втратити навіки!
— Не бійся, поживи у нашому садку,
Минеться лихо, будеш ти співати!.. —
І гість живе, і літ йому — «ку-ку» —
Зозуля встигла з сотню накувати.
Та згодом у садку його почули спів. —
Там саме соняшник дозрів, —
Так гість, забувши все на світі,
Із криком «цінь-цвірінь» допався до зерна.
З очей пташиних спала пелена:
— Це ж Горобець! Ну й дурні ж ми набиті!
Джерело:
Вусаті діти: байки, гуморески, усмішки, жарти, епіграми літературні пародії, сатиричні рядки. — Харків : Прапор, 1974. — 207 с.