Метнувся Кухар у чайну. На кухні, бач, не хоче пити чаю. А там — хильнув, і склянку не одну. Назад, хитаючись, чвалає. І тільки-но переступив поріг, Як Кіт хотів шмигнути межі ніг. — Ах ти злодюга! Нашкодив і мерщій тікать? Схопив Кота і ну шмагать: — Провчу тебе, лінивий волоцюго? Чого тікав? Ага-а! Курчатко з’їв?! — Кіт заперечити хотів, Але... розмова не калач, Кола у хід пішов деркач. Тут мудрості шукати марно! Тож і спливло безкарно Кухарчуку смачне курча: За нього Кіт одержав деркача.
