— Чого це ти, Бджоло, така дурна? Твій мед, котрий з таким трудом дається, З’їдають інші, а тобі сповна Подяка димом дістається. Одначе ти щодня збираєш мед, Напевне, очманіла вже від нього... — Ти, Шершню, повернув все задом наперед І сам не розумієш, що й до чого. Мед я люблю, але не так, як ти Або Ведмідь. Вам тільки споживати! А я люблю той мед збирати, До вулика нести. Велика в нас сім’я, та ми не егоїсти: Збираєм мед для всіх І зневажаєм тих, Котрі його уміють тільки їсти. Без праці я, будь певен, пропаду, Хоч би й купалася в меду! Людині головніший не прибуток, Не мед міщанського буття, А праця, втілена в життя, І вміння для людей корисним бути!
