Вовк та Лисиця

    Ви з байкою, мабуть, знайомі,
Як Лиска мертвою прикинулась була
    І Селянина провела.
От Вовк за сим їй стрівсь. А друзі це відомі,
І Лиска досвід свій йому передала,
    Ще й додала:
— Як Селянин голоблю візьме в руки,
    Пустись на хитрі штуки:
Хоч як локшитиме — мовчи, терпи за двох, —
    І він повірить, що ти здох. —
Подякував їй Вовк і рушив на дорогу.
    Над’їхав Селянин: — Дива:
Чи й цей провести не схотів, бува?
    Та я вже вчений, слава богу! —
Голоблю вихопив і Вовка вгателив.
Та Вовк геройськи витерпів удари.
    І все ж дарує Селянин
    Іще удар, іще один,
    А потім ще до пари!
Еге, екзамену нема кінця, нема!..
Дійшло до Вовка: підвела кума! —
І він з останніх сил до лісу вшкварив.

Чекають хитруни, що їм достаток дасть
Не розум свій і труд, а глупота чиясь.