Козел і Перлинний Молюск

Козел, тиняючись якось без заняття,
Наткнувся на Перлинного Молюска
І кинув з усміхом: — Живеш ти, друже, вузько.
Не кожен здужає лежати без пуття...
    Чого ти вартий? Користі донині
Від тебе не було ні звіру, ні людині.
Я не лежу, як ти, бездушний камінець:
        Сьогодні зранку,
    Стрибаючи безперестанку,
Долини й гори я оббіг з кінця в кінець.
— А що з того, — Молюск докинув, —
В той час, як ти стрибав десь у світи,
    Я народив тут золоту перлину,
Що варта тисячу таких козлів, як ти.