Петро Сліпчук

Байки

Заячий сон

    На сірого звалилася біда:
Прокинувся спітнілий на світанку,
Трясеться — зуб на зуб не попада.
    Мов б’є ним лихоманка.
Зайчиха зирк на свого молодця —
    На нім нема лиця.
За ніч посивів, так скрутило лихо.
    Перелякалася Зайчиха:
— Ой горенько! Ти ледь живий. —
А Заєць, наче пень, стоїть німий
    Та лапою втирає лоба.
— Ти з’їв поганого? Чи то хвороба?..
    — Пропав я... Ой, пропав, —
    Сказав, як мову одібрало. —
Я той... я кри... крити... кував. —
    Старенька ледь не впала:
    — Хто, ти? Коли? Кого?
— От як здурів... його таки, його.
    Ле... Лева. Ще ж, дурило,
Як рубонув — його й помічників —
        Ведмедя та Вовків,
    Що аж в очах їм потемніло.
Мов і не гнувся перед ними вік.
    Стояв отак, як це, і рік:
    «Вовки — лихі злодії!
Ведмідь, що попаде, гребе без сорома
Та в’язи крутить всім. Управи-бо нема!
І де її шукать, як Лев ті чорні дії
        Сам покрива,
    Для нього ми — трава!..»
    Так і сказав їм в очі.
Як чорт тягнув за язика. Та краще б смерть,
    Щоб не діждав був ночі.
Тепер пропав. Мене із лісу геть... —
Зайчиха злякано: — Коли таке було?
— Та от... Я щойно. Досі весь трясуся.
— Тю, схаменись! Ти не очнувся.
Ніч як убитий спав. Он тепле ще кубло.
Об’ївсь капустою, от і верзлись дурниці.
— Так то був сон?! Даремно я трусивсь!.. —
У Зайця з радощів розширились зіниці.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Якби цей сон лиш Зайцеві отому снивсь...
Джерело:
Сліпчук П. О. Юшка з перцем: гумор і сатира. — К. : Рад. письменник, 1967. — 79 с.