Заповіт

    Багатство — тлінь, легка полова!
    Немає сили більшої, ніж сила слова!

    Лишаючи назавжди білий світ,
    Складають люди часто заповіт.
    Одні — життя топили у вині,
    На згадку клопоти залишили рідні
А інші — увесь вік добро стягали день при дні…
    Щоб у хвилину у останню
    Покликать рідних в спочивальню
    І голосом слабким, могильним
    Переконать, що він був сильним,
    І зверхність повторить свою:
        — Я, умираючи, даю…
Ви ж пом’яніть мене за це обов’язково! —
    Але не згадують про нього й слова,
    Бо те багатство — то полова!
        А ось Шевченків «Заповіт»
    Почув увесь широкий світ,
    І пам’ятають люди із любов’ю
    Його слова, що полум’ям зігріті:
        — Поховайте та вставайте,
        Кайдани порвіте!..