Пригладивши хутенько шкуру, Свою, звичайно, вовчу, сіру, Вовк поступив у «корпус миру»! І ось уже він у гаю Промову виголошує свою: — Я демократ! Я миротворець-добродій, Сінця мені не жаль для кізок і ягнят! Клянуся в вірності своїй Малим звірятам. Для них я можу бути татом! Беруся їм Усім Допомагати Й під захист взяти! — Від кого лиш — утримавсь Вовк на слові, Бо всі вони живі й здорові! Ягня почуло тонконоге І не тікає, Стоїть чекає На гостя дорогого. Очима кліпа. Як не кажіть, а дивина в житті у нього: Не чуло ні від кого, Щоб хто щедротами так сипав. Але його за хвостик Олень сіпа: — Яка там допомога!? Тікай, не потрапляй йому на очі, Бо лютий Вовк голодний — жерти хоче! — Проте цікавість іноді сильнішою буває від поради, А ворога маленькому Ягняті Не так-то легко розпізнати!.. Вовк смачно попоїв і був цьому безмежно радий! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Такий-то, друзі, «корпус миру», Де кожен потайки вигострює сокиру...1968