Пригладивши хутенько шкуру,
Свою, звичайно, вовчу, сіру,
Вовк поступив у «корпус миру»!
І ось уже він у гаю
Промову виголошує свою:
— Я демократ!
Я миротворець-добродій,
Сінця мені не жаль для кізок і ягнят!
Клянуся в вірності своїй
Малим звірятам.
Для них я можу бути татом!
Беруся їм
Усім
Допомагати
Й під захист взяти! —
Від кого лиш — утримавсь Вовк на слові,
Бо всі вони живі й здорові!
Ягня почуло тонконоге
І не тікає,
Стоїть чекає
На гостя дорогого.
Очима кліпа.
Як не кажіть, а дивина в житті у нього:
Не чуло ні від кого,
Щоб хто щедротами так сипав.
Але його за хвостик Олень сіпа:
— Яка там допомога!?
Тікай, не потрапляй йому на очі,
Бо лютий Вовк голодний — жерти хоче! —
Проте цікавість іноді сильнішою буває від поради,
А ворога маленькому Ягняті
Не так-то легко розпізнати!..
Вовк смачно попоїв і був цьому безмежно радий!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Такий-то, друзі, «корпус миру»,
Де кожен потайки вигострює сокиру...
1968