Полікарп Шабатин

Байки

Воли і Лисиця

Одного разу круторогії воли
    До гурту прийняли
        Руду Лисицю
Із наміром хорошим:
Задарма, без копійки грошей,
    Навчить її трудиться.
        І ось, усім на диво,
        Уважно, терпеливо,
        Тактовно, не спесиво
Роз’яснювали їй, мов цяці,
Як треба ставитись до праці:
        Бо лиш від неї —
        Статки й привілеї!
А тій — як з гусака водиця.
— Давайте премію присудимо лисиці,
Але примусимо трудиться! —
        Порадив Віл рябий.
        Дали індика,
        Ще й нору велику.
А та копилить губи, комизиться.
І стільки з нею довелось возиться,
        Що всім набридло!
Нарешті знахабніла капосна Лисиця
        Волів назвала «бидлом»!
Майнула до ставка,
Аби поцупить гусака!

Мораль. Хто виховать пройдисвіта-неробу хоче,
    Той сам собі лиш голову морочить!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.