Скарга

На скелю якось до Орла
Синиця скаргу подала.
Жалілась бідна удовиця
На Яструба-безчинця:
«Відколи він з’явивсь у гаї,
    Життя немає.
Як навіжений, скрізь шугає,
Пташок щоденно зобиджає.
Благаю Вас, уважно розберіться
І заступіться,
Вам буде вдячна кожна птиця!»
        І вже радіє удовиця,
        Надію має на Орла,
    Що Яструбу тепер не поживиться,
    Покараний він буде по заслузі.
    Але пішли чутки у гаї, в лузі,
Що скарга та, хоч вся до буковки правдивою була,
Та не потрапила на скелю до Орла, —
    Він терміново засідає.
    Але і згодом, у вільніший час, не показали,
    А з канцелярії назад у гай послали:
        Хай Яструб розглядає!

        Мені казали птиці,
        Які у гаї тім були,
        Що там немає вже Синиці,
        А Яструба і досі не зняли!