Саморекламні Півні

    Почули півні голосисті,
    Не знаю тільки, звідкіля, —
    Напевно, з лісу, звідтіля, —
Що хвалять їх за особистість!
    За те, що дзвінко, споконвіку,
    Не знаючи ні сну, ні втоми,
    Вони вже стали світові відомі.
    А чим, спитаєте? А тим же — ку-ку-ріку!
        І ну клювати зозулястих
            Чубатих курочок,
            Гусей і качечок,
Щоб знали ті, що особистість — то найбільше щастя!
    І вже ходили переможно,
    Бундючили червоні гребінці.
— Лиш ми добробут птахам забезпечити спроможні,
    На нас рівняйтеся, бійці. —
    А кури, гуси і качата
    Не розгубились, не такі:
— Та годі самовихвалятися, кричати,
Зчиняти галас, браві півні-мастаки.
Не особистості дають нам статок,
Господі кожен рік, без горлодерства й хрипоти,
Не півні яйця нам несуть й висиджують курчаток,
            Качаток,
            Гусеняток,
А наш згуртований, завзятий колектив!
У колектива сила дужа,
Вона усякі труднощі подужа!