Полікарп Шабатин

Байки

Надсучасні Чижі

Чижа чихвостила Чижиха,
Гніздо гойдалось від тих слів;
— З тобою жити — більшого немає лиха,
Кому ти зрання присвятив свій спів?
Якій негідній молодиці,
Сороці чи Синиці?
Я знаю тих пернатих,
Смачну поживу їм носив,
Не до своєї хати?
Не можу більше із тобою примиритись,
Негайно хочу розлучитись!  —
А Чиж чижикав, що Чижиха
Не вміє чепуритися, як та Синиця.
Аж тут хоробре Чиженя вступило у розмову:
— В гнізді клюєм одну лише суху полову,
А вам немає бульшої турботи,
Як вихвалять свої чесноти!
От підростем, в нас буде сила,
Перейдемо на власні крила,
Тоді як знайте,
Чи живіть, чи розлучайтесь!
А доки ми літать не здібні,
Обоє нам — ще й як, ой як — потрібні!

Пишу лиш про взаємини чижів,
А дуже хочу, щоб в кубельці
Жили як рідні, а не як чужі!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.