Чубата Курка діду сокорила: — Погляньте, знов Ворона прилетіла. Вже котрий день кружля над курником І каркає презлючим язиком — Життя їй не до шмиги наше. Десь там, за лісом, нібито живеться краще! — В дворах підметено, на входжених городах Не вештається куряча порода! Такий там рай! Такі закони! Ще й вільно каркають про все ворони... Гоніть її, дідусю, к бісу! Не до душі у нас — Нехай живе за лісом! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . І між людьми, на жаль, такі ще є Любителі пустопорожніх фраз: Вороже все сприймають як своє, Ще й каркають вороною на нас.1967