Розставивши якмога ширше руки,
Хома на знак добра та миру,
Усмішку випромінюючи щиру,
З обіймами підходив до Гадюки.
Він думав з нею
Ходить родючою землею,
Радіти сонцю золотому
І вітра подиху м’якому,
Хотів добром здолати зло!
Та ба!
Завадила злоба.
Не те кубло!
Сердечні почуття
Не розжалобили Гадюки,
Та обвила у нього руки
Й позбавила Хому ... життя.
В обійми кидатися кожному негоже
Розумна обережність лихо обминути допоможе.
