Полікарп Шабатин

Байки

Хімія і Радіація

    Зустрілись дві сучасні грації —
    Красуня Хімія й незрима Радіація.
    І ну хвалитися, як дехто вміє нині,
    Хто більше користі дає людині.
— Мої дешеві атомні могутні станції
Дають енергію на чималі дистанції.
Вночі вже видно, як у день погожий
Ясніш од місяця, і світло Сонця замінити можем І
Розкішне людям обіцяємо життя!
            — Та годі!
Лиш Хімія сьогодні в моді.
Без мене людям ані кроку!
        І одяг, і взуття,
Та й врожаї для них даю все більші я щороку!
        За мною майбуття.
— Замовкніть! Вам обом доволі вихваляться! —
Сказала Матінка Земелька сива. —
    До чого ж кожна з вас спесива!
У полі вже не чуть ні жайвора-співця,
        Дзвінкого молодця,
            Не видно й сіромахи-зайця!
            Від радіації-брехухи
    Та хімії — красуні-цокотухи
Невдовзі й людям буде нікуди сховаться!
В гонитві за майном строкатим,
            Столом багатим
            Ви очманіли!
Допоки чистого повітря не струїли
А ниви хімізовані солончаки не з’їли
Опам ятайтеся, бо лихо
        До хати входить тихо! —
Але ні Хімія, ні Радіація не слухають Земельки.
Чому? Бо ними не нахваляться вовіки ненаситні пельки!

    Мораль проста натомість.
    Людина знищує природу
        Собі на шкоду,
    Бо розум затуманила потреб нескромність!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.