Хімія і Радіація

    Зустрілись дві сучасні грації —
    Красуня Хімія й незрима Радіація.
    І ну хвалитися, як дехто вміє нині,
    Хто більше користі дає людині.
— Мої дешеві атомні могутні станції
Дають енергію на чималі дистанції.
Вночі вже видно, як у день погожий
Ясніш од місяця, і світло Сонця замінити можем І
Розкішне людям обіцяємо життя!
            — Та годі!
Лиш Хімія сьогодні в моді.
Без мене людям ані кроку!
        І одяг, і взуття,
Та й врожаї для них даю все більші я щороку!
        За мною майбуття.
— Замовкніть! Вам обом доволі вихваляться! —
Сказала Матінка Земелька сива. —
    До чого ж кожна з вас спесива!
У полі вже не чуть ні жайвора-співця,
        Дзвінкого молодця,
            Не видно й сіромахи-зайця!
            Від радіації-брехухи
    Та хімії — красуні-цокотухи
Невдовзі й людям буде нікуди сховаться!
В гонитві за майном строкатим,
            Столом багатим
            Ви очманіли!
Допоки чистого повітря не струїли
А ниви хімізовані солончаки не з’їли
Опам ятайтеся, бо лихо
        До хати входить тихо! —
Але ні Хімія, ні Радіація не слухають Земельки.
Чому? Бо ними не нахваляться вовіки ненаситні пельки!

    Мораль проста натомість.
    Людина знищує природу
        Собі на шкоду,
    Бо розум затуманила потреб нескромність!