Надумався Хома звести новий будинок,
Бо хата глиняна вже замала.
Побудувалося господарів, напевно, більш як півсела,
А він проекти всі бракує без упину.
— Ось як перейдемо на ринок, —
Хваливсь сусідові Кіндрату, —
Такий собі зведу будинок!..
Кімнат на сім,
То буде заздрісно усім!
А що мені ця хата з глини,
Не мав я щастя в ній ані хвилини! —
І заходивсь — перш ніж будинок будувати, —
Стареньку хату руйнувати,
Чого в житті не вдіє безголов’я!
Не сподівавсь, а підвело здоров’я.
Зостався без будинку і без хати.
А тут Хомі Кіндрат:
— Народну мудрість пам’ятати варт:
Нову збудуй —
І лиш тоді стару руйнуй,
Не навпаки:
Бо чинять так лиш диваки!
