Надумався Хома звести новий будинок, Бо хата глиняна вже замала. Побудувалося господарів, напевно, більш як півсела, А він проекти всі бракує без упину. — Ось як перейдемо на ринок, — Хваливсь сусідові Кіндрату, — Такий собі зведу будинок!.. Кімнат на сім, То буде заздрісно усім! А що мені ця хата з глини, Не мав я щастя в ній ані хвилини! — І заходивсь — перш ніж будинок будувати, — Стареньку хату руйнувати, Чого в житті не вдіє безголов’я! Не сподівавсь, а підвело здоров’я. Зостався без будинку і без хати. А тут Хомі Кіндрат: — Народну мудрість пам’ятати варт: Нову збудуй — І лиш тоді стару руйнуй, Не навпаки: Бо чинять так лиш диваки!