Засперечались між собою глиняні Горшки — Губатий І лобатий, Хто з них в печі закип’ятить вершки, Та так уміло, Щоб через край не збігло, З вогнем же мають справу. І, замість того, щоб узятися за діло (Обох спровокував лукавий — Підштовхувач лихої слави), Давай один одного ганить і неславить Прилюдно, на весь світ, Що тільки не плели своїми язиками, Змагалися лайливими словами, Аж доки й тріснулись лобами. Здавалось, мирний віднайдуть одвіт! Ба ж ні! Не примирилися думками, Попадали дрібними черепками! Хазяйка ж, глянувши на вередливих диваків, Взяла каструлю для вершків!