Засперечались між собою глиняні Горшки —
Губатий
І лобатий,
Хто з них в печі закип’ятить вершки,
Та так уміло,
Щоб через край не збігло,
З вогнем же мають справу.
І, замість того, щоб узятися за діло
(Обох спровокував лукавий —
Підштовхувач лихої слави),
Давай один одного ганить і неславить
Прилюдно, на весь світ,
Що тільки не плели своїми язиками,
Змагалися лайливими словами,
Аж доки й тріснулись лобами.
Здавалось, мирний віднайдуть одвіт!
Ба ж ні! Не примирилися думками,
Попадали дрібними черепками!
Хазяйка ж, глянувши на вередливих диваків,
Взяла каструлю для вершків!
