Проживши вік серед вертлявих ґав, Старенький Крук пристанища шукав. От він у Голуба питає: — А чи в тебе кутка немає? На старість ніде дітись, А в тебе — хата, діти... Прийми, доглянь до смерті, А то під тином доведеться вмерти! — А твій притулок де подівсь? — У Крука Голуб запитав. — — А не було: бо я не оженивсь, Я одиноким вік свій одлітав! Я не хотів жениться, Було де притулиться — Знайомі в кожному провулку... — Е, Круче, — Голуб відповів, — Отам, де молодість провів, Шукай собі притулку!
