Свої, ріднесенькі Злодії, Щоб збагатить себе й «панів-господ», А обчухрать народ, Вдались до шокової терапії! Не знали люди, що то значить слово «шок», Воно не часто вживане було донині, У незалежній Україні, А з’ясувалося, що то із зашморгом мішок! Потрапить в нього люд — Тут і капут! Чи галасуй, Чи протестуй, Чи вимагай, Рятунку дочекатися не виглядай! А дід Панас, Кмітливіший за нас, Погладив вуса, Поглянув на Злодіїв скоса І мовив напрямки: — Трудолюбиві люди, Злодії вас чухратимуть іще роки, А то й віки, Якщо ви будете такі Терплячі до образи! А ви гуртом, відразу Повсюди Злодюг із зашморгом в мішок, Для них хай буде шок! У байці сила віковічна: Терпіння — категорія не вічна!