Полікарп Шабатин

Байки

Бугай і Горобець

До Бугая в розкішний хлів
    Горобчик залетів
І просить горю пособити:
— Мені нема де жити!
Надворі розгулялась хуга.
Прошу тебе, як друга,
Куточком поступитись.
    Мене він обігріє,
    А хлів твій не збідніє. —
Осатанів, насупився Бугай
Схопивсь на ноги
Із підлоги,
На Горобця наставив роги
    І заревів:
    — А ну негайно вилітай!
Ти ще цвірінькати посмів?
У мене персональний хлів!
    Я племінний Бугай! —
Поглянув з крокви сірий Горобець
І в нього увірвавсь терпець:
— Заслуг у тебе тьма,
    І хлів широкий,
    І чин високий, —
    А совісті нема!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.