До Бугая в розкішний хлів
Горобчик залетів
І просить горю пособити:
— Мені нема де жити!
Надворі розгулялась хуга.
Прошу тебе, як друга,
Куточком поступитись.
Мене він обігріє,
А хлів твій не збідніє. —
Осатанів, насупився Бугай
Схопивсь на ноги
Із підлоги,
На Горобця наставив роги
І заревів:
— А ну негайно вилітай!
Ти ще цвірінькати посмів?
У мене персональний хлів!
Я племінний Бугай! —
Поглянув з крокви сірий Горобець
І в нього увірвавсь терпець:
— Заслуг у тебе тьма,
І хлів широкий,
І чин високий, —
А совісті нема!
