До Бугая в розкішний хлів Горобчик залетів І просить горю пособити: — Мені нема де жити! Надворі розгулялась хуга. Прошу тебе, як друга, Куточком поступитись. Мене він обігріє, А хлів твій не збідніє. — Осатанів, насупився Бугай Схопивсь на ноги Із підлоги, На Горобця наставив роги І заревів: — А ну негайно вилітай! Ти ще цвірінькати посмів? У мене персональний хлів! Я племінний Бугай! — Поглянув з крокви сірий Горобець І в нього увірвавсь терпець: — Заслуг у тебе тьма, І хлів широкий, І чин високий, — А совісті нема!