Полікарп Шабатин

Байки

Брати

    Брати жили сімейно, дружно
    У кожного були свої городи.
Хоча в житті траплялося й сутужно
    Ніхто із них не мав пригоди.
        Ділились тим, що мали,
Один одному, як могли, допомагали
        Родалися,
        Браталися!..
Аж ось один із них згордивсь, зазнався,
Сказився мов, завеличався,
Забув, чого повчали батько й мати —
Всі труднощі гуртом долати!
    — І що мені той старший брат,
    Я сам собі і кум, і сват,
    У мене друг є у Канаді,
    Допомогти сердечно радий.
Невдовзі стану, як і він, багатим!
    А ви собі як хочте,
Братерством голови моєї не морочте! —
А ж тут з недогляду чи то ударив грім,
    У нього спалахнув, мов свічка, дім!
        Кого благати,
    Добро нажите рятувати?
    Аж до Канади телеграфувати?
    — Брати, рятуйте, та хутчіше,
    Вередувать не буду більше! —
    Знайшли в собі уміння й сили
    Брати пожежу загасили!

    Тут без моралі як без солі.
        Хто прагне брата
    Біс зна на кого поміняти,
    Щасливої не знайде долі!
Джерело:
Шабатин П. Байкарня: Вірші. — К.: Дніпро, 2003. — 192 с.