Я чую це, либонь, з колиски, Та й ви не раз цей чули клич: — Належить з тебе! Не затискуй! — Або коротше: — Могорич! Чи то ви гудзика купили, Чи захистили ви диплом, А вже вас тісно обступили: — Біжи по пляшку в гастроном! Ілько одержував получку. Найпершу! Ось у чому річ. А майстер взяв його під ручку: — Ти не забув про могорич? О, випивончик був хороший! (У бар протовпились вони). Ільку не вистачило грошей — В заставу залишив штани. Синок у Жори народився. Не спав татусь усеньку ніч. А на роботі він з’явився — Всі закричали: — Могорич! Не опирався бідний тато — До ресторану потягнув. Хильнув чи мало, чи багато, А в витверезнику побув. Антон пошив собі жилетку І запишався, мов павич. Знайомі в крик: — Жени монетку! Чи ти забув про могорич? Оскільки вимога законна, Пили — аж гнулись дерева. Отож, зосталися в Антона Лиш од жилетки рукава. Копати погріб у суботу Поміг Павлу сусід Лукич. Він дав десятку за роботу. А той кричить: — А могорич? За товариську допомогу Тягли горілочку як слід: Павло зламав у ямі ногу І руку вивихнув сусід. Кирилу щастя привалило — Вдалося виграти «Москвич». Друзяки в крик: — Давай, Кирило! Капшук розв’язуй! Могорич! Пили за руль, за вісь, за шини, За лівий бік, за правий бік. Ще й обкатали так машину, Що вже не ходить третій рік. Ви фейлетон мій прочитали Про могорич — наш справжній бич. Чи ви над ним не задрімали? Що, усміхались? Могорич! Ні, ні, це жарт. Бо раджу знов я: Відкиньмо дикий звичай пріч! І кожен матиме здоров’я — Ото вам буде могорич!