Наш звитяжний Юрій-змієборець Гострим списом прошпилив змію, — І тепер летить як переможець У столицю славную свою. Він надраїв каску і халяви, У палац з’явився: — Я вже тут!.. — Хор ушкварив гучно пісню слави, Із гармат бабахнули салют. Маршали несуть парадні шати, Еполети, ковану медалі». Та й говорять: — Варто ще б щось дати, Ти проси, героєві не жаль. Що, не просиш? Ну та добре, добре. Значить, хлопче, вирішимо так: Бачимо, ти скромний і хоробрий, Хочеш — дачу, «Волгу», особняк? В санаторій раз на рік путівку, І для тебе, звісно, й для жони. Спальний гарнітур. (Він за готівку Та без черги — так що оціни!) А на свята — не забудь про ложку: В спецкрамниці, друже, візьмеш сам Баночку зеленого горошку, Оселедців цілий кілограм!.. — Славний Юрку! Честь твоя законна. Я усім за тебе говорю: — Приведіть іще того дракона, А чи й двох: За пільги — всіх зборю.