Степан Олійник

Номенклатурний Мацепура

Один голова одного виконкому
(Давненько було, років шість, мабуть, тому!)
Зачислив чомусь-то Грицька Мацепуру
В верхівку активу! У «номенклатуру»!

Спочатку товариш цей — номенклатурний —
В районі очолював рух фізкультурний!
Над списками й планами «бився» ночами,
А потім — все їздив кудись за м’ячами...

Практично ж (і першою!) до фізкультури
Вдалася дружина Грицька Мацепури!
Іще тільки сонце вставало в районі —
Вона вже була на плацу-стадіоні:

Проводила вранішню «зорьку-зарядку» —
Завзято копала за грядкою грядку!
Увесь стадіон розпушила потроху
Й «рекорд» здобула... при посіві гороху!

І більше про спорт — ані слуху, ні духу!..
Та ось діяча фізкультурного руху
Зовуть звітувати у зал виконкому,
Щоб дать йому перцю, сякому-такому!

Страмили, журили й рішили: «Звільнити!»
Та що з Мацепурою далі робити?
Хоч він проваливсь і в роботі безжурний,
Та все ж він товариш є... номенклатурний.

— Очолюй, — сказали йому, — інкубатор
Й себе покажи як господар-новаторі —
В підмогу дали на цю тему брошуру,
Послали плодити курчат Мацепуру.

Вмостився в конторі, як важна фігура,
Віднині — пташиний король Мацепура!
Кругом апарати і кнопок набори...
Ліворуч, праворуч — яєць цілі гори...

Одне лиш погано: чомусь з апарата
Не лізуть, не ціпають досі курчата.
Хоч як вже тепло їм підвищуй чи знижуй —
Не лізуть і годі! Хоч сам їх висиджуйі

А з ферм приїздять за курчатами люди:
— Та скільки ж чекати?! Та доки це буде?! —
Поспорять і їдуть назад у зневір’ї...
Зате в Мацепури на власнім подвір’ї
Така птахоферма, що просто — картинка!
Товстіє, цвіте Мацепурина жінка!

Урвався, нарешті, терпець в керівництва:
Журили всю ніч короля птахівництва!
Дали «строгача» за провал і розтрату
Й рішили: «направить до промкомбінату».

Бо він — хоч не зжив пережиток свій шкурний! —
Товариш є все ж таки... номенклатурний.
(Та й треба ж, мовляв, виправляти людину.
Хай ділом спокутує гріх і провину!)

Робив комбінат той... свистки із пластмаси.
Крім того, ще цеглу робив і ковбаси.
З приходом Грицька дивні сталися речі!
Спрожогу, мабуть, переплутав він печі,

Бо цеглу таку став давати на базу,
Що візьмеш у руки — й розсиплеться зразу!
Зате ковбаса — зовсім інша картина!—
Ні врвати, ні вгризти! Тверда, як цеглина!

Одні лиш свистки — Мацепурі в заслугу —
Свистіли все дужче на цілу округу.
Тому-то (на цей раз за брак і халтуру!)
З посади зняли свистуна Мацепуру!

...А другого дня по шляху, по рівнині,
Везуть Мацепуру в районній машині
«Районні свати», проявивши турботу!
Везуть, щоб засватать на іншу роботу!

Пильнуйте, шановні! Можливо, якраз
Везуть ті свати його саме до вас!
Джерело:
Степан Олійник. Дорога дама – Бібліотека «Перця» №16. – К.: «Радянська Україна», 1954