Степан Олійник

Лиходід

Запитав я у районі:
— Як працює Лиходід? —
Керівник потер долоні,
Глянув «зведення» і «звіт»

І такий дає одвіт:
— Головує він нічого,
Як на враження моє.
Лиш грішок один у нього,
Невеликий, але є:
П’є товариш! Часто п’є!

А в цілому, а в середнім —
Голови не пропива!
Хоч колгосп не був переднім,
Та і заднім не бува.
Непоганий голова! —

...Потім — теплою порою —
Я приїхав під обід
В той колгосп, де головою
Чоловік середніх літ
Гнат Петрович Лиходід.

І питаю в молодиці:
— Де товариш голова? —
Молодиця в бік крамниці,
На буфет морга-кива:
«Там!.. Ще зранку випива!»

Направляюсь до буфету,
І картина тут така:
Лиходід підбив кашкета,
Обійняв комірника,
Щось бурмоче і гика.

Рахівник забіг... Поштиво
Дав засвідчить папірець.
Лиходід ізп’яну в пиво
Ткнув огризок-олівець,
Вивів підпис і — кінець.

— Кличуть вас до телефону! —
Доповів дідок Хома.
— Хто і звідки?
— Та з району!
— Передай... мене нема,
Скиртувать пішов корма...


— Заспіваймо, вроді хору! —
Підштовхнув свого дружка.
Й закульгала пісня вгору,
Гей, про жінку ту, яка
«Мала мужа пияка».

Ясно все. І ждать доволі.
Стрінусь завтра, хай співа...
І людей питаю в полі:
— Що за чудо і дива?
Чом гуляє голова? —

Бригадир одмовив тихо
На запитання моє:
— Лиходід... то наше лихо!
Тільки «звіти» подає
Та, як чіп, горілку п’є!

П’є з причини й без причини,
Аж дивитись сміх і страм.
Де родини, де хрестини,
Чи то похорон, чи «храм» —
Лиходід незмінно там!

Він сьогодні (йдуть розмови)
По причині тій гуля,
Що вночі в його корови
Народилося теля!
Хмелем душу звеселя!

...Знову ранок.
Із-за гаю
Літнє сонце виплива.
Я в конторі знов питаю:
— Де товариш голова? —

І говорить чергова:
— Він у баби у Килини,
Передать пішов привіт,
Бо в старої іменини
(Дев’яносто бабі літ!).
Там товариш Лиходід. —

На підтвердження у хаті
Гнат виводив горяка
Пісню п’яну і горлату:
Гей, про жінку ту, яка
«Мала мужа пияка».

Бабу славили, вітали,
Вихваляли бабин рід...
А в районі «зведень» ждали
Та щораз дзвонили вслід:
«Де товариш Лиходід?».

Він і досі п’є, гуляє,
Хилить склянки «первака»...
Жаль артілі, яка має
На посту керівника
Отакого пияка!
Джерело:
Степан Олійник. Дорога дама – Бібліотека «Перця» №16. – К.: «Радянська Україна», 1954