Степан Олійник

«Фігура»

Окуляри. Шевелюра.
Глянеш — видний і на зріст...
Кажуть всі, що він «фігура,
Визначний спеціаліст!»

Ходить чутка — дуже здібний,
(Є звання. І немале!),
Дуже людям він потрібний,
Всюди ждуть його. Але...

Марно тиха клієнтура
В коридорі стала вряд:
Знов застряла десь «фігура»,
Бо в «фігури» — п’ять посад!

Кажуть, десь він «консультує»,
Та ніхто не знає — де...
У п’яти місцях працює,
А фактично він — ніде.

Сьомий день реєстратура
Як не ловить — не спійма.
Мов той Фігаро, «фігура»
Там і тут — його нема!

Ось нарешті їде, схоже,
(Упіймали, затягли.)...
Та хіба комусь поможе,
Як нема йому коли!?

Прибіжить, помиє ручки...
Півгодини — і встає...
(Та зате у дні получки
Він кругом на місці є!),

Стиль такий а чи натура,
Та по суті — гастролер.
Може, й справді він — фігура,
Мав заслуги!..
А тепер?

Кине «здрасті» — мчиться далі,
Мов на гонках верхівець...
І тому, замість моралі,
В цьому вірші під кінець

Буде усмішка похмура:
Треба дійсно мати хист,
Щоб гасать, як та «фігура» —
Стрибунець-спеціаліст!
Джерело:
Степан Олійник. Батьки і діти [Текст] : Гумор і сатира / Степан Олійник. — К. : Рад. письменник, 1970. — 94 с.