Лука Васильович Копистка Любив похвастатись рекордом І завжди міг назвати гордо Хороших парочку імен: Свиня Венера в нього рекордистка, Кабан Юпітер — рекордсмен... Вони стоять в окремій стайні Помиті, ситі і охайні. Усе це, звісно, для показу — Замилить очі він уміє, Мовляв, худобі є що їсти. Але одного разу Така там сталася подія, Що важко в байці розповісти. Чабан Данило відчинив кошару І випустив отару Малих замучених ягнят, Які півмісяця підряд Водички навіть не пили І голоднющими були, Як ще ніколи. Ягнята вибігли у поле І ну Озимину З-під снігу добувати — Не хочуть з голоду здихати. Та раптом галас їх замовк: Із лісу вийшов Вовк. Чабан, коли побачив Вдвка (Аж признаватися неловко), Тікав щодуху до села, Хоч і берданка з ним була. Ягнята, вздрівши Вовка поблизу, На нього кинулись, як леви на козу, Геть розірвали й з’їли Сіромаху... Чабан оглянувся, й від жаху На лоба очі геть повилізали, І дрож пройшла по всьому тілі… * * * Ягнята Вовка розірвали, А треба б голову артілі!
