Іван Манжара

Байки

Розумний Соловейко

В одному лісі, на периферії,
Ішли концерти Солов’я.
(До речі, був на них і я).
Співак, — немов угадував присутніх мрії, —
Такі бадьорі й голосні
Співав пісні,
Що і ві сні
Ніхто не чув іще ніколи,
Що задоволені були
Місцеві Леви і Орли,
Уже не кажучи про нижчі кола.
Після концерту — оплески, букети,
Від похвали шумів розкішний ліс,
Усі кричали: «Браво!» «Біс!»
На другий день тамтешні всі газети
Дали рецензії, портрети
І відзначали всі, що Соловейко зріс.
Співак
Схвильований до сліз.
Ще б пак!
Буквально скрізь
Концерти йдуть, як кажуть, «на ура!»
...За змістом баєчки пора
Задерти ніс моєму співаку,
Та не таку
Він лінію обрав.
І скажем прямо: Соловейко прав!
Він докладав уміння й сили,
Учився вдень і уночі,
За це його ще більше полюбили
Розумні, вдячні слухачі.

* * *
Мораль, як завжди, йде в кінці:
Митці!
До вас по щирості звертаюсь я:
Учіться в Солов’я!
Джерело:
Іван Манжара. Гірка правда: байки, гуморески, жарти. — Київ: Молодь, 1956 . — 67 с.