Щоб осміяти Лева-бюрократа, Байкар не спав чотири ночі, — Сердешний голову морочив Над тим, щоб байки грізна сила Гіркою правдою у очі Не лоскотала — била. На п’яту ніч Була не байка — бич! Редактор прочитав, поморщив носа, На автора поглянув скоса І ну читать мораль: «Хороша байка, та, на жаль... Звичайно, є і Леви бюрократи, Але навіщо нам ризикувати І друкувати Собі ж на голову про них сатиру? Тримайтесь краще миру, Згоди і ладу, Щоб не накликати біду. (Редактор взяв свій олівець І звів сатиру нанівець, — На це він був мастак!..) «Давайте, — каже,— зробим так: Бюрократизм припишем Мишам. А хабарі — Нехай здирають Комарі. Неробою зробіть Перепеличку, А Леву припишіть… недбалість невеличку. Ви ж зрозумійте суть політики: По-перше, ширше коло критики, По-друге, наша хата скраю… Отак зробіть. І схвалимо до друку. Найкращих успіхів бажаю І тисну вашу руку». * * * Байкар всміхнувсь собі під ніс, А через день приніс Сюрприз Редакторові в дар — Була то баєчка «Редактор і байкар».
