Пузатій Жабі трапилась нагода Почути Соловейка спів. А хто ж не зна, яка то насолода В вечірню пору слухать Солов’їв! А Жабі що?.. Прислухалась, скривила рота, Від злості баговиння шкряба Та й бовка із болота: — Дивись — знайшли дива!.. Не чули, певно, як співає Жаба. То слухайте: «Ква-ква!..» Ну, що?.. Куди йому до мене — Воно, видать, іще зелене. Я й не таких глушила! І чує відповідь сердиту, від душі: — А щоб тебе нечиста сила Навіки ухопила В твоїм проклятім комиші! * * * Мораль?.. Для Жаб?.. Та хай їм грець! Але ж і в нас часом буває: Лише тому пиндючиться «співець», Що інших заглушає.