Пузатій Жабі трапилась нагода
Почути Соловейка спів.
А хто ж не зна, яка то насолода
В вечірню пору слухать Солов’їв!
А Жабі що?.. Прислухалась, скривила рота,
Від злості баговиння шкряба
Та й бовка із болота:
— Дивись — знайшли дива!..
Не чули, певно, як співає Жаба.
То слухайте:
«Ква-ква!..»
Ну, що?.. Куди йому до мене —
Воно, видать, іще зелене.
Я й не таких глушила!
І чує відповідь сердиту, від душі:
— А щоб тебе нечиста сила
Навіки ухопила
В твоїм проклятім комиші!
* * *
Мораль?.. Для Жаб?.. Та хай їм грець!
Але ж і в нас часом буває:
Лише тому пиндючиться «співець»,
Що інших заглушає.
