Віктор Лагоза

Байки

Місяць-хвалько

Забувши, що чуже проміння відбиває,
Хвалився місяць якось зорям,
Що, буцім, він велику силу має:
Лани, гаї і простір моря
        Своїм-бо сяйвом заливає
            А сонце що?..
            Ніщо!..
        І якось, вибравши годину,
        Він на хвилину
        Собою Сонце затулив.
        Побігли зразу тіні серед нив,
        Похмура тьма лягла густа
        На села і міста —
        Настала всюди ніч.
    І сам хвалько, згубивши блиск,
    На чорний обернувся диск.
    Добро, що втік він скоро пріч.

Біда, коли трапляються потуги
Одержать славу за чужі заслуги.