Тому, що уродилась безголовою, Мела словами Швайка, як вітри половою: — Діла, діла!.. Оце за морем я була — Від заздрощів замало не зігнулась! Який вйсокий клас! Усе не так, як в нас!.. Їй-бо, сама не зчулась, Як я на їхню обернулась, — Заморське ось на боці так і проступило. Яка краса і що воно?.. Хто як вважа?.. — Іржа!.. — Кольнуло Швайку шило, Поглянувши на Швайчин бік. — Ти від заморської краси тієї, люба, За рік Уріжеш дуба. * * * Моралі тут нема — Хай Швайка робить висновки сама.