Тому, що уродилась безголовою,
Мела словами Швайка, як вітри половою:
— Діла, діла!..
Оце за морем я була —
Від заздрощів замало не зігнулась!
Який вйсокий клас!
Усе не так, як в нас!..
Їй-бо, сама не зчулась,
Як я на їхню обернулась, —
Заморське ось на боці так і проступило.
Яка краса і що воно?.. Хто як вважа?..
— Іржа!.. —
Кольнуло Швайку шило,
Поглянувши на Швайчин бік. —
Ти від заморської краси тієї, люба,
За рік
Уріжеш дуба.
* * *
Моралі тут нема —
Хай Швайка робить висновки сама.
