У Мотрю закохався Филимон. По-різному ж кохання діє — Чимало хто від нього жовкне, як лимон, А Филимон Лише товстіє: Немов барило, став живіт, Не розбереш, де ніс, де щоки, Аж виступає в небораки піт, Як зробить зо два кроки. Та раптом час лихий настав — Турнули Мотрю з бази. — Тепер-то Филимон пропав, Усохне враз живіт і в’язи, — Моргає Варка Наді. А та Лише голівкою хита: — Ох ні — не буде Филимон в накладі, Йому у рота палець не клади, — Відповідає Варці. — Хіба даремно він відро води Припер учора Любі-куховарці?.. * * * Кохання филимонів зна один закон: Де дармовщина — там і Филимон.