Ногами стисши міцно ребра,
На всі лади хваливсь Федот:
— Яка ручна у мене Зебра!..
Я — так, я — сяк, і в неї той же поворот.
Ніде нема смирнішої тварини!..
— Так-так!..
А чом же ти не злазиш з спини?..
— Ото дивак!..
Буває, часом треба злізти дозарізу,
Та як
Туди я знов залізу?..
* * *
Ще є на світі верхівці:
Докіль на спині — доти й молодці.