Віктор Лагоза

Байки

Дуб і Ряска

По волі вітру пливучи по хвилі,
Дрібненька Ряска Дубу гомонить:
— Єй-єй, я заздрю вашій силі —
    Чи то гроза гримить,
Чи дощ січе, чи виють заметілі,
    А ви, Дуби, все цілі,
До сонця в хмарах пробиваєте вікно.
А я живу лише до першого морозу...
        А там — на дно,
        В багно.
Ще й кажуть: баба з возу...
Як хочеться й мені звести до неба віття!..
Відкрий, голубчику, секрети довголіття.
    — Ну що ж — скажу:
Великого не треба тут уміння —
Я, не шкодуючи ні сили, ні коріння,
        Оту землицю бережу,
    Де виріс з жолудя-насіння.
А от коли б і я пустився рідних берегів,
То теж, як ти, в багні давно б зотлів.
Джерело:
Віктор Лагоза. Вередливий слимак: байки та гуморески. – Харків: Прапор, 1973 . – 65 с.