А й справді

Майже байка

В сім’ї пухнастеньких Котів
Все чути музику та спів,
Від ранку і до вечора
Луна багато дечого —
Прелюди і сонати,
Етюди і кантати...
В запасі накопичено
І рондо, і каприччіо,
Бо вчиться вся сім’я та —
Всі пишні кошенята.

І ось дорідна Кішка
Мур-мур котові з ліжка:
— От бачиш, як це гарно!
Старалась я немарно
І задоволена цілком:
Наш Васька буде співаком,
Із Мурки вийде піаністка
(Завидна, бажана невістка!),

Хай погодинно за троячку,
Та й Кицька вчиться — на скрипачку!
А з Муськи буде балерина, —
Мистецька наша вся родина!
Про нас навкруг полине вість,
Ото вже заздрість всіх заїсть!
Як нагодяться часом гості —
Завмруть усі в солодкій млості...

І — запишалась...
Хвіст трубою!

А Кіт зітхнув:
— Господь з тобою!
Всі розважатимуть гостей,
А хто ж
         ловитиме мишей?