Чи холодно нині, чи жарко,
Чи сухо, чи впала роса, —
Сусідка виводить до парку
Кудлатого сонного пса.
Від нього легеньким нейлоном
Вона відганяє осу,
Годує пухнатим батоном,
Купує йому ковбасу.
А вдома скупає у ванні
І вичеше з кудлів сміття,
Постелить йому на дивані,
Укриє його до пуття...
Чому ж про людину-нетягу
Самотню, без ласки й уваги,
Справіку говорять:
«В бідняги —
Нещасне,
собаче життя»?!
