Василь Кравчук

Не підготувалась

В студентку лектор закохавсь:
У неї очі, мов озерця.
Тож у вечірній тихий час
Просити став руки і серця.

Він їй невтомно цитував
Сосюру, Пушкіна, Шекспіра.
Він так надіявся, чекав.
В душі його дзвеніла ліра.

Цвіла зоря, і промінь гас,
Дзвеніла тиша вечорова.
Дівчина слухала весь час,
Та не промовила ні слова.

— Чого ж мовчиш, — почав питать. —
Твої думки я хочу знати.
— Та що мені для вас казать?
Не знаю жодної цитати.
Джерело:
Кравчук В. І. Ціна любові: Гумористичні вірші. — К.: Рад. письменник, 1990. — 127 с.