«Мене, мене вважаєте ви дурнем?
Звете невігласом та безкультурним
За те, що я довблю одне і те,
Верзу дурниці, лаюся, сварюся
Або набридлі істини кричать беруся?!.
Гай-гай! А знаєте про те,
Що, коли стати з правдою на тет-а-тет,
Для мене то пусте —
І ваші насміхи, і глум ваш, і наруги,
Бо знаю правильце я золоте:
Які господарі — такі в них і Папуги!»
